Прощай моя осінь, прощай,
Ти щедро давала натхнення,
Частенько була у гостях
У миті журби і блаженства.
Я знаю, нелегко тобі,
Коли вже за вікнами “мінус”,
Змарніла, тремтиш уночі,
Та й небо насипало снігу!!!
У срібнім убранні – земля,
Дерева – в засніжених шатах…
Та в серці твоєму – печаль,
Душа поетична – у ранах.
Ще декілька днів – і зима.
Пора вже тобі відпочити.
Воскресне весною листва,
Ти згодом постелиш свій килим.
Дасть Бог, і зустрінемось знов,
Хто знає, що доля готує?..
Мій сніг не покине вже скронь,
Та й ворог країну мордує…
Прощай, моя осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123112608558
Свидетельство о публикации №123112608558
Рецензии