Квiтнева осiнь
миють бруківку струмки.
Вкотре уява вертає до тебе,
в юності час нетривкий…
Знов духмяніє рожеве намисто
сакури в ярім* саду.
Як у кохання незаймано-чисте,
лячно до тебе іду…
А поміж хмарами блиснуло синню,
сонця майнув промінець
і відганяю я думи осінні…
Може весні не кінець?.
11.04.2023
* В значенні яскравий.
Свидетельство о публикации №123112601888