Ти унікальна, люба квітко,
такої іншої нема!
Та пам‘ятай, моя лебідко,
ти в цьому світі не сама…
Лежу і думаю про тебе,
у стелю вперши погляд свій.
Тебе мені послало небо,
а може то спокусник – змій…
Пізнала формулу ти світу?
Ментальні віддала борги?
Тягнутися тобі до світла
усе ще, люба, до снаги?
Людина неповторна кожна,
а її автор – сам Творець!
Тож вихвалятися чи можна,
що ти самиця, не самець?
Нехай ти навіть самка лева,
цариця, квітка, божий дар,
принцеса, серця королева,
але ж і твій коханий – цар!
Тону в коханні з головою,
люблю тебе таку, як є,
та залишайся все ж к собою,
жадана, серденько моє!
06.10.2021
Залишайся собою
© Copyright: Олександр Мачула, 2023
Свидетельство о публикации №123112506836
Свидетельство о публикации №123112506836
Рецензии
