.На лінії межі стою вже, знов над прірвою,
і важко встояти й не страшно падати,
і десь серцебиття слабке надією,
що сили знайдуться рідних не ранити.
.На лінії межі, між чисел днів
вже не живеш, а просто проживаєш,-
зовсім не так, як мріяв, як хотів,
якимсь відлунням в небі пролітаєш
над світом цим, в якому все це зло
застигло, зачаїлось і не падає.
Живеш і далі. Та не так було б,
якби реальність Важливих Втрат серце не ранило.
межа
© Copyright: Рэйнни, 2023
Свидетельство о публикации №123112204607
Свидетельство о публикации №123112204607
Рецензии