багаття

Як холодно. Подихай у долоні,
тремтячі пальці подихом зігрій.
А сльози що? Вони завжди солоні.
Кружляє білих мух потужний рій -
так сипле, що пора тікати звідси -
дотліє недопалок на снігу.
Біжи за край холодної завіси,
долаючи свій розпач та нудьгу.
Як холодно... Разпалюєш багаття -
зігріє на хвилину чи на мить.
Зима прийшла, як їй запобігати?
Потріскуючи, вогнище шумить,
немов шепоче - все минеться згодом,
і ти запам'ятаєш лише це -
тремтить вогонь, повітря пахне йодом,
коханої заплакане лице
схіляється до тебе, мов шукає
щось тепле - слово, погляд, подих твій.
Як холодно... Кружляє біла зграя,
торкнеться - і сльоза біжить з під вій.
Просочується сіллю до нестями -
цілуєш, смак солоний, як нудьга.
Давай-но обміняємось листами -
зима прийшла, хто їй запобіга?
Ніхто, пробач мені, пора до дому,
багаття згасло, майже день дотлів,
а ти стоїш, ковтаючи судому...
Як холодно... І вже не треба слів.