Темна нічка наступає,
Срібний місяць випливає.
До городу відьма йде,
Глянути, що там росте.
Вже зібрала на відвар
Квітів та зелених трав.
Та чогось не вистачає,
А чого - сама не знає.
Бо вона уже стара,
Забувати почала,
Що їй треба і куди
По те саме зараз йти.
Написала б чортеняті,
Та не пам'ята як звати!
Очі зовсім вже не зрячі,
Ніжки й рученьки тремтячі.
Подивилась, покружляла,
Не знайшла, чого шукала.
Повернулася до хати,
Бо світанок - треба спати.
Вже давно з'явилась мрія
Наварити таке зілля,
Щоби молодість знайти
Й повернути назавжди.
Ось тоді б вона змогла
Надобить багато зла:
Насилати хворь та жахи,
Привидів та переляки,
Чвари сіяти усюди,
Щоби чубилися люди.
Ну, а поки у хатинці
Спочиває наодинці.
Треба квітку ще одну -
Та не пам'ята яку!
Стара
© Copyright: Анна Буяновская, 2023
Свидетельство о публикации №123111900539
Свидетельство о публикации №123111900539
Рецензии