у вагонi

Шукаю любові, блукаючи
посеред пустелі руїн.
Лунає на мить невщухаючий,
безмовно завабливий дзвін.
Надіє, благаю увічливо,
моїх сподівань не облиш,
пульсуючі спазми каприччіо
у яв перевтілюй скоріш.
О, віро, знецінена церквою,
о, фата-моргано кохань,
намощений шлях мій не цеглою,
а дюнами поневірянь.
За слово тримаюсь довірливо,
долаючи вбрід самоту,
до серця, що стане покірливо,
як тільки кохання знайду.

Світлина: Микола Ярошенко. У вагоні.


Рецензии