Надежда Дичка. На белизне снегов...

***

На белизне снегов – следы минувших дней.
На белизне снегов – мой путь-предначертанье…
На белизне снегов – тепло чужих огней,
разлуки краткий миг, любовное признанье…

На белизне снегов – замёрзших грёз хрусталь,
и чёрным дымом боль – как тень гигантской птицы –
падёт на белый снег! И вьюга, впав в печаль,
ползёт из дыма в мир, стирая все границы.

Полынный едкий дым в той смеркшейся весне!
И долго будет он дымить ещё на свете…
Как сквозь него пройти, ну подскажите мне,
чтоб чёрным снегом впредь не шли хоть наши дети?!

На белизне снегов – свет звёзд и зов дорог,
коралловый пожар зардевшейся калины…
За этот смертный грех простит ли всех нас Бог?
За кровь не на снегу – на сердце Украины!


Оригинал

***

На білому снігу – сліди минулих днів.
На білому снігу – дорога у тумані…
На білому снігу – тепло чужих вогнів,
коротка мить розлуки, освідчення в коханні…

На білому снігу – кришталь замерзлих мрій,
та чорним димом біль – мов тінь з крила лелеки –
паде на сніг отой! І сіра заметіль
повзе із диму в світ за обрії далекі.

То полиновий дим далекої весни!
Ще буде довго він через літа диміти…
А як, скажіть мені, крізь нього перейти,
щоб чорними снігами не йшли хоч наші діти?!

На білому снігу – мереживо зірок
й розсипані коралі червоної калини…
За той смертельний гріх та чи простить нас Бог?
За кров не на снігу – на серці України!