Иван Ольховский. Не извиняйтесь.. Мне хватает слов

***

Не извиняйтесь… Мне хватает слов,
чтоб душу усмирить, повергнув в дрёму.
Я справлюсь с сожаленьем по былому.
Не извиняйтесь трупиками слов.

Вспять не глядите… Всё, что не сбылось,
не обладало золотою волей.
Не награждаем слабый сладкой долей.
Вспять не глядите – чтоб всё улеглось.

Не сожалейте, что груба судьба
и что не иссякают испытанья.
Пусть встреча лишь преддверие прощанья…
Нет, не жалейте в мире сём раба.

Не проклинайте… Боль-то я стерплю,
но вот сумею ли очистить звуки?
Как тёплые похолодели руки…
Не проклинайте… Я ведь Вас люблю.


Оригинал

***

Не вибачайтесь… В мене доста слів,
аби впокорити і утішати душу.
Єдине, що болить і що сказати мушу:
не вибачайтесь головами слів.

Не оглядайтесь… Все, що не збулось,
мабуть, не мало золотої волі.
Така вже доля, коли сили кволі…
Не оглядайтесь, як це робить хтось.

Ні, не жалійте, що така судьба
підкинула не ті випробування.
Хай перша мить згорить, як мить остання…
Ні, не жалійте в світі цім раба.

Не проклинайте… Болю і жалю
замало, щоб очистить звуки.
Які ж бо вже холодні теплі руки…
Не проклинайте… Я ж бо Вас люблю.