Николай Туз. Сонет

Дай лапу, пёс. С тобой пойдём мы так,
Как любит лунный свет в ночи слоняться.
Река стремится замаскироваться,
Сквер гулко ждёт панических атак.

Не бойся воли. Нехороший знак –
На каждый свист тревожно озираться,
Ведь мы должны с тобою постараться
Обжить бездомность ветра и собак.

Вдоль стен, как голос детских снов-обманов,
Плывёт хрустальный перезвон каштанов,
И ясени свои наводят сны.

Всё думаю, кого увидят очи
С той стороны всё длящейся стены,
За гранью мне привычных дня и ночи?


Оригинал

Сонет

Дай лапу, псе. І підемо отак,
Як ходить світло місяця по місту.
Нічна ріка в собі ховає блискіт,
І лунко сквер тамує переляк.

Не бійся волі. То поганий знак —
Щоразу озиратися до свисту.
Нам випало обжити цю пречисту
Міську бездімність вітру і собак.

Вздовж довгих стін, дозрілі і криштальні
Свій передзвін влаштовують каштани,
Свій перескрип готують ясени.

Все думаю, кого побачать очі
На тому боці довгої стіни,
На тому боці світла дня і ночі?