Николай Туз. Здесь тишь и одиночество...
Здесь тишь и одиночество, как чад,
меж книжками, портретами и мною.
Гостей не будет. Даже снегопад
обходит заоконье стороною.
Есть бегство – знать: глаза не так глядят,
и мир – химера, мозга шутка злая.
Глаза слезятся. По стеклу скользят
на подоконник капли, намерзая.
Оригинал
***
В кімнаті між портретів та книжок
щоразу більшає самотности і тиші.
Гостей нема. Останній сніг пройшов
за цим вікном на позатому тижні.
Є втеча – знати: це несправжнє тло,
цей світ – химера, зроджена безсонням.
Сльозяться очі. Котить краплі скло
в намерзлий шар води над підвіконням.
Свидетельство о публикации №123111003673