Павел Гирнык. Есть пустые леса, где не учат летать

***

Есть пустые леса, где не учат летать ветки-лапы,
И где эхо стоит, как прозрачная тьма на воде,
Где малюсенький мир, у какого ни мамы, ни папы,
Снегом падает тихо навстречу чужой коляде.

Ты узнаешь себя в этой тьме, что стоит под снегами,
В той воде, что твоими следами с тобою прошла,
Разве что безъязыкой любовью поделишься с нами
К стародавнему лесу, где ныне песок и зола.

Посеваем снегам, отголоски печалей отринем –
Пусть поможет вам, милые, божья вода и роса –
И засовы приветно тому, кто в пути, отодвинем –
Ты не сам, раз летать научился. С тобою леса.


Оригинал

***

Є порожні ліси, де ніхто не навчає літати,
Де відлуння стоїть, як прозора пітьма на воді,
Де малесенький світ, у якому ні мами, ні тата,
Йде снігами назустріч далекій чужій коляді.

Ти впізнаєш себе в тій пітьмі, що стоїть під снігами,
В тій воді, що слідами твоїми повз тебе пройшла,
І хіба що німою любов’ю поділишся з нами
До прадавнього лісу, де нині пісок і зола.

Посіваймо снігам, заходімо у сни і відлуння –
Хай Господь помагає вам, любі, з води і роси –
І благенькі засуви тому, хто в дорозі, відсуньмо –
Ти не сам, бо навчився літати. З тобою ліси.