Ковток

Відірвалась душа в надвечір'я,
Захлинулась навалом думок.
Де безсоння ячить до зневір'я,
Б'ється в скронях сум'яття струмок.

Боже правий, навіщо лякаєш
Бідну душу, що ніби струна.
Непомітно в журі натякаєш,
Що недоля у мене сумна.

А на дворі зима на порозі.
В вир злітає останній листок.
Я тримаю надію в знемозі,
Як повітря живильний ковток!


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →