Я кохана твоя з минулого,
Із дитинства далеких країв.
Де село у садках тонуло,
Колосилась пшениця полів..
І знакома до болю стежка,
Та що вивела нас у життя.
Не сміливий ти був парнішка,
Але мабуть це була судьба.
Ти щодня маячив у дома,
Ненароком заглядаючи в двір.
Та не звела тоді нас доля,
Я прогнала, а ти не хотів.
Не хотів за мене боротись,
Бо зелений ще був юнак.
Із дівчиськами та водитись,
Це поганий тоді був знак.
І розвела дороги нам доля,
Ми по них пройшли пів життя.
І наверно на те, була воля,
Щоб нас знову звела судьба.
Я кохана твоя
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2023
Свидетельство о публикации №123110907099
Свидетельство о публикации №123110907099
Рецензии