Анна Чубач. При свете твоей слезы

Слёз в ночь не лей –
Она и так в печали
Над тем, что слишком быстро отошло.
Напрасно в марте вьюги лютовали –
В лесу полно
Подснежников взошло!

Слёз в ночь не лей –
Она ведь пронесётся.
Непрошеную осуши слезу.
Душа душе молчаньем отзовётся,
И грянет гром весенний
На грозу.

И станет мир,
Как музыка, высокий.
И вот уже никто не отличит:
В слезе, быть может, праздник светлоокий,
А может, боль
Так солнечно звучит.

Слёз в ночь не лей,
От света их я слепну.


Оригинал

При світлі твоєї сльози

Не плач у ніч –
Вона і так сумує
Над тим, що надто швидко відійшло.
Даремно снігом березень лютує –
Вже стільки в лісі
Пролісків зійшло!

Не плач у ніч –
Вона і так минеться.
Змахни з лиця непрохану сльозу.
Душа душі мовчанкою озветься,
І вдарить грім весняний
На грозу.

І стане світ,
Як музика, високий.
І вже ніхто не зможе відрізнить,
Чи у сльозині радість світлоока,
Чи, може, біль
Так сонячно бринить.

Не плач у ніч,
Я сліпну з того світла.