Анна Чубач. В пустынных стенах...
В пустынных стенах
Кляла разлуку.
В окошко кто-то
Тихонько стукал.
Быть может, ветер.
Быть может, вишня.
Да я на стук тот
Тогда не вышла.
Теперь, как в сердце
Угасла мука,
В моё окошко
Нет больше стука.
Две длинных тени
Скользят неслышно –
Быть может, ветра,
Быть может, вишни.
Оригинал
***
В самотніх стінах
Кляла розлуку.
У крайню шибку
Хтось тихо стукав.
Можливо, вітер.
Можливо, вишня.
Та я на стук той
Тоді не вийшла.
Тепер, як серцю
Минулась мука,
У крайню шибку
Ніхто не стука.
Дві довгі тіні
Колишуть тишу –
Можливо, вітру,
Можливо, вишні…
Свидетельство о публикации №123110903265