Анна Чубач. В пустынных стенах...

***

В пустынных стенах
Кляла разлуку.
В окошко кто-то
Тихонько стукал.

Быть может, ветер.
Быть может, вишня.
Да я на стук тот
Тогда не вышла.

Теперь, как в сердце
Угасла мука,
В моё окошко
Нет больше стука.

Две длинных тени
Скользят неслышно –
Быть может, ветра,
Быть может, вишни.


Оригинал

***

В самотніх стінах
Кляла розлуку.
У крайню шибку
Хтось тихо стукав.

Можливо, вітер.
Можливо, вишня.
Та я на стук той
Тоді не вийшла.

Тепер, як серцю
Минулась мука,
У крайню шибку
Ніхто не стука.

Дві довгі тіні
Колишуть тишу –
Можливо, вітру,
Можливо, вишні…


Рецензии