Иван Сокульский. Без Украины мы пустырь печальный

***

Без Украины мы –
                пустырь печальный.
Без тверди камень,
                без воды река.
Нас просто нет!
        И только звон
                кандальный...
И только плач –
      безмолвный –
                на века.
Без Украины мы
                не знаем, кто мы.
Блуждаем –
       будто бельма
                на глазах,
Как бесприютные
                бродяги-гномы.
И умираем
        на чужих
                путях.
Без Украины мы –
                туман напрасный.
На свалку мира
        мы несём
                свой прах...
Кому он нужен,
        голос мой
                несчастный?
Что скажет
        мой язык,
                впитавший страх?


Оригинал

***

Без України ми –
                раби останні.
Без тверді камінь,
                без русла ріка.
Немає нас!
        І тільки дзвін
                кайданів…
І тільки плач –
        безмовний –
                у віках.
Без України ми
                не знаєм, хто ми.
Блукаємо –
        мов більма
                на очах,
Мов жебраки,
        безвольні та
                бездомні,
Вмираємо, не станувши
                на шлях.
Без України –
        хмари ми
                даремні.
Несем свій прах
        на світовий
                смітник…
Кому вони,
         пісні мої
                тюремні?
Що скаже
        рабський
                мій язик?

1980