Борис Мозолевский. Дорогою стрелы

Безумный лёт – и поезд миновал
Антенный частокол Кривого Рога.
Антенны – вслед. Железная дорога
Не подкачала – частокол отстал.

И поезд мчит стрелою через ночь,
Сквозь киммерийство, скифство, половецтво,
И чувствуется вечности соседство,
Всё суетное отлетает прочь.

Куда летим? – молчит немая тьма.
Эх, если б сквозь неё взглянуть могли мы!..
Уходят жизни в прах, необратимы,
А будущность по-прежнему нема.

Дорогою стрелы века прошли –
Все формулы, все знаки постирали.
Дорогой, где волы, пыля, брели,
Теперь уходим в космос по спирали.


Оригинал

Дорогою стріли

Шалений лет – і потяг проминув
Кривого Рога димарі червоні.
Вони услід рвонулись, наче коні,
І стали. Й попливли у далину.

І знову лет – крізь відстані, крізь ніч,
Крізь кіммерійство, скіфство, половецтво,
І потяг мчить, немов стріла ловецька,
І цілий всесвіт падає навстріч.

Куди цей лет? – мовчить німа пітьма.
Якби ж під неї зазирнуть могли ми!..
У вічність обсипаються могили –
Ні відгуку, ні просвітку нема.

Дорогою стріли віки пройшли –
Всі формули, всі знаки постирали.
Дорогою стріли, де йшли воли,
Загвинчуємось в космос по спіралі.