Пётр Карманский. Так пусто в сердце, так безбожно

***

Так пусто в сердце, так безбожно,
Как в зимней келье чернеца,
И я подобен придорожной
Святыне старой без жреца.
Богов старинных троны пали,
Лишились магии прикрас,
Иконы люди разокрали,
В лампадах весь огонь погас.
С привычным страхом озираюсь,
Ищу своей душе богов,
В топь серых будней погружаюсь,
И грудь – гнездовье скорбных слов.


Оригинал

***

В моїй душі страшна порожня,
Як в зимній келії черця,
І я стою, як придорожна
Стара святиня без жерця.
Престоли давніх божищ впали
І стратили весь чар прикрас,
Цінні ікони люди вкрали,
В лампадах весь огонь погас.
Із острахом дивлюсь довкола,
Шукаю для душі богів,
А сірі дні пливуть спроквола
І з груді рветься скорбний спів.


Рецензии