про бузок
від чекання, мов кипень, киплю.
На кінцевій зупинці трамваю
уладнаю свою западню.
Має бути все наче раптово.
Вже повір'я готове давно.
Я чекатиму цілодобово,
щоб побачити через вікно,
як ти їдеш по місту трамваєм.
До вагону зайду стрімголов:
— О, привіт! — Дуже радий! — На взаєм.
— Я на лекцію з очних хвороб.
— А у мене було чергування.
— А на Липській два дні вернісаж.
— Там японський живопис... — Я знаю.
— Так ходімо? — А пара? — Зневаж.
Так ходили ми парою поруч,
на картинах черешні цвіли,
я — ошую, ти, отже, праворуч,
а навколо — Печерські вали.
Поки ми поміж квітів ходили,
на дворі забуяла весна.
Квіт і нині плекаєм щосили,
щозими, щогодини, щодня.
Світлина: Киріяк Костанді. Розквітлий бузок. 1902.
Свидетельство о публикации №123110508411