Лина Костенко. Звучала ночь тревожной, грозной тем

***

Звучала ночь тревожной, грозной темой.
И так хотелось тиши и тепла!
А взрыв поднялся жёлтой хризантемой,
что на полнеба пышно расцвела.

Встряхнуло стены, дом стал содрогаться.
И вой сирен, и вспышки на стекле.
Бежать в бомбоубежище спасаться?
Нет, не дождаться фюреру в кремле!

Пусть сам боится –
                он уже вчерашний.
А сеять смерть –
                возмездье пожинать.      
Сирены воют. Ну а мне не страшно.
Кто не бежит, того и не догнать.


Оригинал

***

Ця ніч була загрозлива і темна.
І так хотілось тиші і тепла!
А вибух був –
                як жовта хризантема,
що на пів неба раптом розцвіла.
      
Струснуло стіни і двигтіло довго ще.
Сирени вили, блискало на склі.
То що –
             тікати? Бігти в бомбосховище?
А не діждав би фюрер у кремлі!

Хай сам боїться –
                він уже вчорашній.
Посіють бомби –
                ненависть пожнуть.
Сирени виють. А мені не страшно.
Хто не тікав, того не доженуть.

Ніч, 17.03.2022