Втрачаемо кращих
Летять у небо імена,
А ми втрачаємо найкращих,
Тепер вони в світах захмарних.
Майбутнє знищила війна…
Вони не знатимуть хвилин
Старіння, мудрості, утіхи,
Лиш пам'ятатимуть обійми
І плач над пагорбом взахлин…
Там, де межа невороття,
В промінні скорбного прощання
Згадають душі мить кохання
І з болем кануть в небуття.
Вони боролись за любов,
За щастя, мир і кращу долю:
Без смутку, прикрощів і болю,
Щоб кожне мріяння збулось…
Пливуть хмарками вдалечінь
І меланхолія, і туга,
В душі звучить печальна сурма,
Журбою сповнює ефір…
Свидетельство о публикации №123110205573
Дякую за щирий вірш.
З повагою.
Савенко Ольга 02.11.2023 19:52 Заявить о нарушении