Нiмб ночi
нависла щільно на сільські дахи,
а місяця проміння тихо лине
між сизі хмари, що оті птахи.
Колуючи крізь веремію часу
у всесвіту безкраю далину,
мелодіями місячного джазу
несе у душі ночі таїну.
Ясять смарагди неземного моря
через пухнатий хмаровиння дим,
на атоми розсіюючи зорі…
Чарують очі німбом золотим.
30.10.2023
Свидетельство о публикации №123103007534