Обольстительной бывает осень!
Золотом кроны блещет береза…
Но ранней зимы подспудная угроза -
Яростный ветер - лассо набросил.
Хочет обаять красавицу в неба просинь,
Треплет приглянувшуюся виртуозно…
В диком экстазе бесшабашного апофеоза…
В жажде взнуздать роскошную несносен.
Пред солнцем береза в смущении объятья:
Желтые сережки мелькают из кроны…
К сантиментам склонны
городские дети фемиды.
С ветром листья упали разом, как платье:
Хахаль преодолел застенчивости заслоны…
Хорошо, что деревьям
не знакомо чувство обиды.
Любовь без обиды
© Copyright: Эдуард Скворцов, 2023
Свидетельство о публикации №123102803280
Свидетельство о публикации №123102803280
Рецензии
Кохання чи образа…
Спокусливі бувають: злато й рання осінь,
Береза кроною пишається: яскравый, гарний лик…
Чарівне небо: голубе, рожеве; наче влітку - про синь,
Такий пейзаж, художник змалював один - навік!
Та ранньої зими, все ж є, прихована загроза,
Шалений вітер, її віти - мов канатом обхопив…
Притиснув до землі, в екстазі чар, апофеоза,-
Ще б трохи, і красуню всю зламав та загубив!
Таких обіймів, ще не знала взагалі береза,
Кохання то було, чи збудження його просте…
Гілки порізав, шибеник, неначе гостре лезо,
Десь швидко зник, залишилося місце на галявині пусте!
Сережки й листя з золотом, знесло все враз додолу,
Прикраси: де- не- де, ще залишились на стволі…
«Коханцю», зиму всю, гулять тепер одному,
Ще багатьом красуням: зоставив знак, та мітки на чолі!
Образа то була, чи знак сердечноті, його кохання,
Хто, як сприймає: милий, восени пейзаж…
Природа матінка, дарує нам своє вітання,
І ми, від почуттів своїх, заходимо у сильний, аж до тремтіння - раж!
14 грудня 2023 рік
Віталій Косенко
Виталий Косенко 14.12.2023 21:48 • Заявить о нарушении
Спокусливі бувають: злато й рання осінь,
Береза кроною пишається: яскравый, гарний лик…
Чарівне небо: голубе, рожеве; наче влітку - про синь,
Такий пейзаж, художник змалював один - навік!
Та ранньої зими, все ж є, прихована загроза,
Шалений вітер, її віти - мов канатом обхопив…
Притиснув до землі, в екстазі чар, апофеоза,-
Ще б трохи, і красуню всю зламав та загубив!
Таких обіймів, ще не знала взагалі береза,
Кохання то було, чи збудження його просте…
Гілки порізав, шибеник, неначе гостре лезо,
Десь швидко зник, залишилося місце на галявині пусте!
Сережки й листя з золотом, знесло все враз додолу,
Прикраси: де- не- де, ще залишились на стволі…
«Коханцю», зиму всю, гулять тепер одному,
Ще багатьом красуням: зоставив знак, та мітки на чолі!
Образа то була, чи знак сердечноті, його кохання,
Хто, як сприймає: милий, восени пейзаж…
Природа матінка, дарує нам своє вітання,
І ми, від почуттів своїх, заходимо у сильний, аж до тремтіння - раж!
14 грудня 2023 рік
Віталій Косенко
Виталий Косенко 14.12.2023 21:48 • Заявить о нарушении