Осінній потяг спізнюється вельми,
а ще учора неупинним був…
Поблимують вогні святого Ельма
оранжево уже яку добу.
Розмокла осяйна палітра часу,
затихла рейок скривлена струна.
Сльозами осінь спіле листя квасить
і свічі неба злизує туман…
Блукає тихо невагомий вітер,
зажурено мете сумний перон,
слова збирає із окремих літер,
а літерний – несе в забутий сон…
У ньому не вокзали, полустанки –
усміхнена із юності вона.
Та відхиляти не спішу фіранку,
за обрієм ховається весна…
23.10.2023
Лiтерний
© Copyright: Олександр Мачула, 2023
Свидетельство о публикации №123102307365
Свидетельство о публикации №123102307365
Рецензии
