Н.Бидненко
Посумніли дерева, бо осінь,
Потемнів золотавий наряд
І дощами те листя обносить…
Незворотний він, цей листопад.
Відкладемо задуману повість,
Бо з героями щось нелади.
Незворотність, печаль, невідомість…
Милий Боже, спаси й відведи!
Лиш вітри владарюють безсонні
У пустелях осінніх полів
Та морозом торкається скроні
Безнадії дев’ятий калібр.
***
Загрустили деревья, ведь осень,
Потемнел золотистый наряд
И дождями все листья обносит...
Невозвратный он, листопад.
Откладём задуманную повесть,
Ведь с героями нелады.
Невозвратность, печаль, неизвестность...
Милый Боже, спаси, сохрани!
Лишь ветры господствуют безсонные
В пустынях осенних полей
И морозом касается виска
Безнадёжности девятый калибр.
Загрустили деревья
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2023
Свидетельство о публикации №123102302924
Свидетельство о публикации №123102302924
Рецензии
