Шепотіла нічка про кохання,
Запросила в свій осінній сад.
І просила розказати про бажання,
І до ніг стелили зорепад.
"Не журись"-казала чарівниця,
І промінням грала у зірках.
Я весела нічка - провідниця,
Бережіть кохання у серцях.
І світила в душу нічним сяйвом,
Тішилась даруючи дива.
Обнімала ніжно солодкою тайною,
Щоб душі торкнулась її глибина.
І мелодія звучала ностальгії,
І всміхалось серце небесам.
Шепотіла нічка...дарувала мрії,
І гостинно кликала в свій осінній сад!!!
Шепот ла н чка про кохання
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2023
Свидетельство о публикации №123101400474
Свидетельство о публикации №123101400474
Рецензии