Жодного разу нi разу

Жодного разу навіть, - це як?
Так є такі , які жодного разу "ніяк".
А чому ніяк?
Просто ніяк. І все.
То вони люб'язно в протесті, вони спостерігачі чи то вони чимось не вдоволеніч або ж, у них боже збав щось не гаразд в житті?
Та все гаразд, раз вони є, присутні.
Може вони небагатослівні, не голослівні, терплячі, прагматичні і ...
Може.
Та так, така собі культурна дипломатія. У них буває все гаразд. А буває як у всіх - не гаразд. Це нормально.
А як же у них соціалізація та інтеграція до діалогів?
Нормально. Впевнений. У реальному житті як у всіх - нормальні відносини, здорові почуття, зустрвчі дед-лайни, любов, стосунки, переживання та розчарування.
А ти говориш "ні разу".. 
Так, .
То вони скупі? Чи бояться осуду?
Їм некомфортно може нести відповідальність за когось.
То вони глухі? Чи німі?
Та ні, просто так собі комунікують ,байдужістю
Комунікація і спостерігання то різні речі. Наче. Хіба тут є комунікація?
Ні, скоріш вичікування.
Яке? Щоб ти вмер? Чи, щоб ти замовкнув?
А тоді що? То може я їм неибув  потрібну?
Може.. 
А вони собі?
Те саме.
Чому ти так думаєш?
Тому що думаю. Я так думаю. А вони? , - вони теж думають і аналізують коли ти помреш , - дивні. Що мені до них, коли вони ні разу, тобто -  мертві.
То вони мертві до тебе ? Мертві чи спокійні? Мертві заради тебе чи в ім'я тебе?
Ну вони агресивно байдужі. "Ні сім ні вісім". Так буває, у кожного. Але воно той (бл@тський стан людської "заощадливості" "ресурсів" ) проходить. Пізно, але проходить . Тобто після смерті. Все після своєї смерті. Вон: Шевченко, Стус, і т.д.   Тай таке ...
п.с.: діалог дох українців про українців за межами всесвіту розуміння про щось порядне та добре. Про самого себе.. (с)