Аморфнi права 10 поколiння

Право – це хімія до певної міри, навколо якого формується юриспруденція із певними мінливими станами в наслідок взаємодій соціального у суспільстві. Соціальне – вибудовано на людських потребах, взаємозв’язки між якими також є хімією відносин.
Кожне покоління прав людини визначається рядом особливостей, що спрямовують безперешкодну волю людини до взаємовідносин із іншими людьми, суспільством, державою.  Загальний і, водночас, унікальний характер таких цих правомочностей устоявся на рівні стандартів прав людини.
Проте, розрізнення можливостей людини участі у правовідносинах, розрізнення людини мати ті чи інші здібності і їх реалізовувати, мати потенціал у їх реалізації, аби бути людиною гідною, не у повній мірі відображає спектр тих діаметрально належних якостей людини, у яких вона може вибудовувати тісні та конструктивні взаємозв’язки між людьми, між суспільством, між державою. Адже одна справа – мати один тип (вид можливостей до «карти дій»), інша – аби такі були «зв’язуючими» для інших. До прикладу, кому і який сенс в недалекоглядні перспективі піклуватись про здоров’я іншої людини?; кому і який сенс піклуватися про фінансове благополуччя суспільства в цілому чи то окремої держави чи то окремої людини? Маємо те що маємо би сказав один із відомих людей. А в Біблії «І стояли люди і дивились». Одним словом – не розуміння, байдужість,  беззахисність, прірва – розрив відносин, розрив благ, зав’язків із правом, нормою, правопорядком, суспільством тощо.
Сьогодні, на рівні постмотерну права (в наслідок його розширення на деталі, на пустоти), спостерігається стан появи слабких та пустих місць, заповнення прогалин у яких треба якісним матеріалом, яке дає нам природа права, при чому, з рівня її навіть біологічного.
Покоління прав у своїй  антропологічній теорії (я є прихильником не абстрактної антропології права, а саме «соціальної антропології права» (Мельник Я. Антропологія соціального пара, 2020), бодай в силу того, що право є соціальним феноменом. Відповідно існують і діють асоціальні феномени на правоматерії, на її розвиток, вдосконалення), дають мені підстави вважати, що усі ці покоління є наслідком саме соціального розвитку людини, поступовим наслідком зміни відношення людини до тільки до права, алей до правових і навколо-правових явищ чи то тісно із ними пов’язаних: соціології, психології, філософії, економіки, політології, культурології, етики та естетики тощо. По суті, йдеться про зміну відношення до нормативів – норма чи не норма, щастя чи конфлікт в конкретних рамках та завданнях правового регулювання, об’єднання чи роз’їдання, роль і безволля публічної влади та держави,  тощо. Все це змінилось. Все це має інший стрімкий вплив, який диктує суспільство. Безжалісне, мовчазне подекуди і може й безвольно-тихе суспільство. Соціум. Він, кругом – у колективах, у громадянських осередках, у міждержавних об’єднання та транснаціональних корпораціях тощо.
Але ці процеси олюднення так би мовити, чи то процеси соціалізації зазнали у покоління усі суб’єкти чи то носії прав і обов’язків. Без сумніву усі. Консерватизму у праві майже не залишились бодай тому, що кожен вид прав поглибився, розширився, зазнав змін доктринального та практичного застосування. Кожен. Це означає динаміку. Ми живі.
Але «живі» ми тому, що у нас, чи то на нас діють інші чинники. Чинники очевидно того ж самого суспільно-неодноріного формату. До прикладу, чим нас більше, тим більше варіацій поведінкових, культурних, звичаєвих, нормативних. Кажуть право глобалізується, але залишає за кожною людиною, кожним народом фрагмент унікальності. І це природа, безумовно.
Інша історія, коли певні типи «електронних», можливостей по трохи починають заповнювати простір постмодерну. Тут вони ніби рухаються шляхом «загальних формальностей»  – тобто однотипні, притаманні для всіх однакові варіації.
Проте у відхід від інформатизації, я б звернув увагу на певні аморфні стани прав, а, точніше повів би дискусію про «аморфні права».
У тлумачному словнику «АМОРФНИЙ» позначається як той, «….який не має кристалічної будови. Існують тіла кристалічні і аморфні, тобто ті, в яких відсутня симетрія у розташуванні атомів або молекул…» (Словник).  А «Аморфні речовини»  є "...певними твердими речовинами, які не мають дального порядку в розташуванні частинок (атомів, молекул, йонів) і не утворюють кристалічних ґраток, однак ближній порядок в таких речовинах існує.." (Вікіпедія).
І так, судячи із таких уявлень про сутність та конструкцію  «аморфності», її «станів», ми можемо виокремити «кристалічну будову», які притаманні певним станам права, можем виокремити те, що певним суб’єктам права також притаманна «кристалічна будова», у якій можуть бути відсутні певні симетрії у розташуванні ключових так би мовити «атомів» – життєвих благ людини, її можливостей, її об’єктів; наявність кристалічної будови за джерелами права, а, в них – норм права, змісту норм права (прав і обов’язків), об’єктів – права, які теж мають кристалічну будову і у яких відсутня симетрія «атомів» розташування. Перелічувати можна. Який практичний сенс? Практичний сенс у тому, що деякі права (як можливості), а особливо соціальні права маючи кристалічну будову (прозору до розуміння), не мають чіткого розташування у тих чи інших галузях права. Вони приналежать одночасно і проявляються у цивільному, у кримінальному, у кримінально-виконавчому, у сімейному, у медичному, в освітньому, у процесуальному праві. Вони є аморфними до поки не відбудеться чергова періодизація покоління прав людини.
Назвем символічно ці права аморфними, правами 10 покоління.
Ярослав МЕЛЬНИК 
доктор юридичних наук, адвокат