Щось, мабуть, втрачено, а щось оплачено
Роками , досвідом, стежками вдосвіта.
Очами синіми, колись красивими.
Сумними зморшками, біди доторками.
А ще риданнями, а ще прощаннями...
Та щось лишилося, в боях зміцнилося.
Питання, спогади, контакти поглядом.
І діалог без слів, і крик від страшник снів
До всього звикли вже, хай Бог убереже
Душею праведних, в долонях лагідних.
Серед душевних криз кохання, наче приз.
Живильних сил ковток, тонесенький мосток
До незабутих мрій -
Отож, тримаймо стрій!
13.10.23
Роздуми
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123101307144
Свидетельство о публикации №123101307144
Рецензии