Бабине літо примхливе, коротке...
Тиждень у жовтні жаркий і солодкий,
Потім цілунок - провісник розлуки,
Поїзд, квиток та сповільнені рухи,
Наче у фільмах старих, монохромних.
Погляди томні та геть безсоромні,
Наче нікого нема на пероні.
Посмішка, сльози, холодні долоні...
Всесвіт ламає і крила, і долі...
Так, не співають пташки у неволі.
Рамки пристойності, лінії, межі,
Наче собі тут ніхто не належить...
Наче зіткнулись лише на хвилину...
- Прошу не їдь, я без тебе загину...
Ніч поглинає і тишу, і звуки.
Губи тремтять, він цілує їй руки...
- Це неможливо, на жаль, неможливо...
Бабине літо сполохала злива...
12.10.23
Бабине лiто
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123101208005
Свидетельство о публикации №123101208005
Рецензии