Жовтнева прохолода

Соловей Заочник

Холодного ранку замерзлі зірки
Чекають на пізнє вже сонце жовтневе,
Як вміють, ховають пісні по деревах
Горобчики. – Сонце, цвірінь, не покинь!

***

Що в жовтневім вікні? – Дощ...
Краплі із підвіконням про щось,
теревенять з долонями площ,
більше рими мокві не знайшлось.

Знов облизані шибки блищать,
марно мріють про мир в чистоті,
щоб із них познімали хрести.
Та сирени волають, ячать.

Віти в'язів вклоняються дню:
– Вітер вільний, ти нас не ламай!
Листя є, а от грошей нема!
Листя й так віддаємо вогню.

Горобці поховалися всі,
птаство переживає сльоту,
тільки скошені трави ростуть –
наче в дивних кольє у росі.

Осінь миє від твані війни,
відмиває від сліз біль і щем –
всі під Божим цілющим дощем –
навіть ті, хто навік завинив...

Лий же дощику... Ще і іще!

--------------

Гудзикове панно Рити Назарук.

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Соловей Заочник

Рецензии

Написать рецензию

В твоих стихах жизнь...светлая, славная...если бы только не...
С надеждой на лучшее, хотя...

Нина Уральская 26.10.2023 15:16 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Да, жизнь...
Не хочется писать о смерти, которая рядом...
Не хочется о ней думать, если бы не...
Надежда жива, но...
Обнимаю!

Соловей Заочник 27.10.2023 09:30 Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Соловей Заочник