Картаве павутіння листопада
Чекає мій безжальний страх
Несу в долонях сонячну принаду,
Крокує хмара на сьоми вітрах.
Пом'ятий, розцарапаний сувій
Із пояса величного шамана,
Несу Княгині Сонця у султанський бій,
В честь козака, не басурмана.
І зорі квітнуть, наче ружі в полі.
Та неспокійна ця осіння нічь.
Лише на стежках ходять долі,
Рука в руці, плечо о плічь.
І стелять щастя у промінні зірки,
На небосхилах падають воли,
Вона терпляче поведе повіки,
Не прийме її сердце похвали.
Княгиня
© Copyright: Надежда Устинова, 2023
Свидетельство о публикации №123101200271
Свидетельство о публикации №123101200271
Рецензии