Ми так любимо свое життя

Ми так любимо своє життя, що бездумно його втрачаємо за будь що чуже ;
Ми так не любимо чуже життя, що дбаємо про нього більше за своє, відводячи йому найбільше часу;
Ми починаємо жити своїм життям тільки тоді,
коли забуваємось про те, що життя можливе посеред інших;
Найбільше що нам дарують батьки - це час, в якому і тільки можливі життя, боротьба за нього, щасття у ньому, навчання для нього, любов у ньому, достаток у ньому, здоров'я для нього. Усе - час, усе це - право і обов'язок жити у ньому . Час, закінчення якого ми не знаємо. Не знаємо бо був такий створений та  дарований не нами ;
Найкраще, що нам дарують вчителі - це можливість керувати - життя м та часом. Для того, аби керувати/ використовувати час - треба бачити та створювати можливості. А це питання природніх здібностей, які вчитель повинен визначити (віднайти/ допомогти віднайти) в учня. Цей пошук, як і керування ним,як і керування часом - чистої води право, природнє право. Тому вчитель - це правник від природи, правник соціального права,соціального життя;
Найбезглуздіше, що у нас забирають - це життя;
Життя,яке використане без розуміння цінності часу - не щасливе життя; щасливе життя тоді коли ти ловиш та усвідомлюєш цінність кожної миті , знаходиш її красу, її потребу. Коли знаходиш потребу, ти насолодушся метою життя.
Насправді, у житті є ти, який створює і потребу, і красу, і людей навколо, і успіх, і добробут.
Ніяке життя не варте насалоди, якщо воно не варте смерті. Саме усвідомлення втрати насолоди через смерть возвеличує миті життя .
Смерть є тією метою аби створити нове життя, маючи одне - досвід. Насолода досвідом є те практичне життя для якого смерть буде  етичною миттю буття .
Культура - все, що залишиться у тиші смерті .. (с)