про левкас та демона
доки міцно рука в руці,
доки губи шукають ласу
у коханні наприкінці,
на чарівнім узліссі гаю,
в приголомшливу мить доби,
коли зорі вже починають
засинати і зріти сни,
намальовані на левкасі
неба чорного. Оксамит!
Нам би тільки лиш трохи часу,
доки час не настиг приліт,
доки ночі не скинув полог
ошалілих вітрів порив,
доки сполох, нестерпний сполох
наші очі не засліпив.
Світлина: Михайло Врубель. Із ілюстрацій до "Демона".
Свидетельство о публикации №123100200480