дума

Сиджу на березі перед відбоєм.
Перед очима місяця ущерб
і за туманами пливуть до моря,
мов кораблі, листи плакучих верб.
І теплий легіт душу сповиває,
і на добраніч жайворон співа,
і згадую, що говорив Ісайя,
і букви самі пишуться в слова,
да так, що їм не вистачає місця,
як відпочину втомленим часам.
Тече вода, стає повнішим місяць
і вказує доріжку кораблям.
А за Бахмуткою рубіж і ворог
схопив в облогу українську ніч.
I грім гримить затим, спочатку сполох
і цей пекучий щем помежи пліч.


Рецензии