Особливо люблю, як оголиш плече випадково.
Те розкішне плече бездоганне – мов склала крило.
Я в цю мить не спроможний промовити жодного слова.
Що казати, коли це натхнення мого джерело?
Ти підкреслюєш цю випадковість збентеженням щирим.
Ти невинними рухами хочеш сховати плече.
Я люблю твої плечі – ці складені в гордості крила.
Не ховай – хай засмагнуть, біляві, як літо пече.
Нас нічого не зблизить так сильно, як ці прості речі –
Я цілую оголені плечі щодня рік у рік
Я люблю нашу гру у раптово оголені плечі.
Я ніколи іще не програв у простій нашій грі...
Особливо люблю, як оголиш плече випадково
© Copyright: Миклош Форма, 2023
Свидетельство о публикации №123091806960
Свидетельство о публикации №123091806960
Рецензии
Дуже гарний і чуйний вірш та ще й на рідній мові.
Приємно бачити на цьому сайті рядки на українській мові.
З повагою.
Оля Савенко 20.09.2023 20:34 • Заявить о нарушении
Приємно бачити на цьому сайті рядки на українській мові.
З повагою.
Оля Савенко 20.09.2023 20:34 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.