Осінній ліс – в полоні смутку,
Втрачає він свою красу.
Летить у пошуках притулку
Опале листя на траву.
Вже забуває спів пташиний
Притихлий гай, широкий степ.
А горобини кетяг стиглий –
Немов календули букет.
Чорніє поле в самотині,
Пливе над річкою туман,
Розносить вітер по долині
Дощем насичений дурман…
О, літо, літо! Де ж ти ходиш?
Чи, може, спиш у бур'яні?
Чому тепло ти не борониш,
Мовчиш, коли дощі рясні?
Зеленим оксамитом жито
У серці спогади горта,
А блюз ночей полонить літо
І тихим смутком огорта…
Осiннiй романс
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123091806564
Свидетельство о публикации №123091806564
Рецензии