Сьогодні я зустріла Осінь,
Вона турботливо звернулась:
"Ти бачиш цей янтарний пломінь?
Це я крилом своїм торкнулась!
Пора тобі вже сумувати,
Гарячий чай і каву пити,
А літо тепле забувати,
Дощі уїдливі сварити…"
Ще довго Осінь говорила,
Казала, що вона примхлива,
Дивлюсь, уже й сльозу зронила,
А я сказала: "Ти вродлива!
Поглянь, які на вербах коси!
Вони, як золото, розкішні!
А на траві як сяють роси!
Вони такі ясні і ніжні!
Дощі? Так я на них чекала!
І прохолоду, і тумани!
Твій образ у душі плекала,
Твій чар – то є бальзам на рани!"
А Осінь раптом розсміялась,
Шепнула тихо: "Я жартую!
Насправді, я не сумнівалась,
Що ти – в очікуванні блюзу!"
Сказала і в туман пірнула,
Немовби в таємниче царство.
Я ж несподівано відчула,
Що на душі тепліше стало…
Зустрiла Осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123091507164
Свидетельство о публикации №123091507164
Рецензии
Так, осінь і прекрасна і неповторна поєднанням розквіту та в'янення, погоди та негаразди...
Николай Старорусский 21.09.2023 13:22 • Заявить о нарушении
Николай Старорусский 21.09.2023 13:22 • Заявить о нарушении