Якщо іти по небу,
можна чіпати руками Землю.
Крони дерев, як шевелюру,
пальцями ворохобити!
Якщо бігти по небу -
будинки здаватимуться
хмарами над головою.
Якщо стрибати по небу,
по планетах, немов по купах,
по орбітах з однієї на іншу і,
наблизившись до Сонця грати ним,
вогнедишним, наче м'ячем -
можна обпекти долоні
і засліпити очі.
А коли спалахнеш випадково,
тоді до скону, довіку -
народжений ЧОЛОВІКОМ! -
станеш для тих, хто поруч,
не іскрою, а багаттям!
Омріяне небо так близько!
До чого суєтні ризики?
Можна бути зерном і хлібом,
годувати й засіяти слід...
І перед тим, як ногами по небу -
на руках пройдись по Землі!
Післясмак - відчуття польоту
вві сні.
ворохобити - ворушити;
Вільний поетичний переклад власного вірша "Если идти по небу".
http://stihi.ru/2014/02/24/5227
Якщо iти по небу
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123090903621
Свидетельство о публикации №123090903621
Рецензии