Як колосся - на нивi...

Как  колосья - на ниве,
Рождаются, и живут - помыслы наши,
В просветлённой - душе вольной,
Цветут между ними, как между колосьями -
Цветы - голубые и желтые...
Холоп ворчливый, - на вас - посмотрит, -
Как на траву, - сорную и бессмысленную
И нагло, вас цепом - деревянным раздавит...
И холоп проходящий, и грубый - головой качая,
Даст имя вам - плевел, не нужных и безродных...


Но - молодая украинка, -
Венок - заплетая,
Нежно соберет вас, и украсит -
Вами - шелковистые, свои кудри -
Жгуче - Черные... как - вороново крыло...
И в сплетенном венке, - побежит к хороводу -
Где - так отрадно поют, - дивчины и хлопцы!
Или - в укромное место...
Где милого - голос, звучит - ей отрадней,
Чем - трель, соловушки на рассвете...






Як колосся – на ниві,
Народжуються, і живуть - наші думки,
У просвітленій - душі вільній,
Цвітуть між ними, як між колосами.
Квіти - блакитні та жовті.
Холоп буркотливий, - на вас - подивиться, -
Як на траву, - бур'янову та безглузду
І нахабно, вас ланцюгом – дерев'яним розчавить...
І халоп проходить, і грубий - головою хитаючи,
Дасть ім'я вам - кукіль, не потрібних і безрідних...


Але - молода українка, -
Вінок - заплітаючи,
Ніжно збере вас і прикрасить -
Вами - шовковисті, свої кучері -
Жгуче - Чорні... як - воронове крило...
І в плетеному вінку, - побіжить до хороводу -
Де - так радісно співають, - дівчата та хлопці!
Або - в затишне місце...
Де милого - голос, звучить - їй втішніше,
Чим - трель, соловушки на світанку.