Буває, так душа болить,
Здається, в ній весь час дощить,
Ще й слово нікому сказати
І починаю я писати…
Сама собі кажу: "Пиши!
І сльози безпорадні втри!
У когось справи, може, й гірші,
А в тебе віра є і мрії!"
У ріднім краї йде війна,
Не сплять зруйновані міста,
Від куль ворожих гинуть люди…
О, як же біль стискає груди!
І я шепчу: "Пиши, пиши!
Про тугу хай кричать вірші!
І сум, і настрої панічні
Розчинять все рядки магічні."
Пиши
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123090706443
Свидетельство о публикации №123090706443
Рецензии