Осінь.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
Туман проспав усю нічку
в осоці зеленій,
сонце кинуло на річку
доріжку до кленів.
Що стоять як під фатою
до річки спустившись,
зачаровані красою,
туманом напившись.
Клином журавлі знов хмари
ріжуть як перину:
Осені не здержуть чари
щоб тут не погинуть...
Покидають... Як і люди
їдуть хто де знає...
Осінь, ти чарівна всюди
де війни не має.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.
Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне
Бог Небо малює.
Осень
© Copyright: Сенько Виктор Васильевич, 2023
Свидетельство о публикации №123090603045
Свидетельство о публикации №123090603045
Рецензии
Спасибо, Валентин
С уважением, Лариса и Виктор
Сенько Виктор Васильевич 27.01.2025 11:50 Заявить о нарушении
С уважением, Лариса и Виктор
Сенько Виктор Васильевич 27.01.2025 11:50 Заявить о нарушении
На это произведение написано 47 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.