Присвячено ревнивицям
Це ревність люта. Їй – раба.
Нестерпний біль скував навіки.
Постійні муки та журба.
І наче птаха у полоні
Складаю відчай у вірші.
І мов гадюку у долоні
Тримаю помсту у душі.
Скоріш біду омрію з нею
Ніж побажаю їй талан.
Шалений знаю гнів душею! –
Стерпіть не можу цей обман.
Та не спиняю ревність кляту.
А любий – робить вибір свій.
І маю долю вже затяту.
Але повірте, – буде мій!!!
Свидетельство о публикации №123090404232