То не я, що ходила босоніж по срібним струмкам.
То було у минулім житті, того так було мало.
Мирні ранки росою стікали по мокрим рукам,
В білосніжний річковий пісок мої ноги пірнали..
Оксамитове листя густе життєрадісних лип
І мереживо біло-зелене квітучих акацій
Шепотіли між вікон містян, між знайомих садиб,
Де співали пташки у повній красі варіацій.
То було так недавно, і ніби в минулім житті.
Моє місто без страху майбутнього дня просиналось.
Дай землі моїй миру, дай спокою у відчутті,
Що закінчилась лють війни і більше не поверталась.
То не я
© Copyright: Татьяна Диффер, 2023
Свидетельство о публикации №123082800871
Свидетельство о публикации №123082800871
Рецензии