Я віддав вогню свій голос без жалю,
Залишились зайві слова.
Від дзвону та блиску холодної сталі
Йде обертом голова.
Я віддав вогню своє небо і віру,
Але то мене не спасло,
Коли розліталася земля-офіра
Уламками, ніби скло.
Як же свою вірність і небо
Я віддав вогню?
З ким тільки не був –
А все ж на краю,
Аби знову тікати,
Вірячи слідам.
Мій вогонь благодатний –
Я віддав все сам.
Я віддав вогню свій час без печалі,
Навколо тепер пустота,
Наповнена спокієм губ, що мовчали,
Коли завмирали міста.
Я віддав вогню своє небо і віру,
А тільки рятунку нема.
Жадання втрачають усіляку міру,
І пам'ять уже німа.
Як же свою вірність і небо
Я віддав вогню?
З ким тільки не був –
Знову на краю,
Аби знов утікати,
Вірячи слідам.
Мій вогонь благодатний –
Я віддався сам.
Я вiддав вогню
© Copyright: Даниил Моровов, 2023
Свидетельство о публикации №123082604099
Свидетельство о публикации №123082604099
Рецензии