Лицеміри в масках
доброчинних
Із трибун високих знову
й знову
Нам співають гімни
про Вітчизну,
Незалежную від зрад та змови...
І з надривом стогнуть про страждання,
Сидячи по горло в теплих ваннах,
Про ганьбу й одвічне гвалтування,
Та чесноти "лицарів" державних...
Про сакральність
і жертовність влади,
"Історичність" долі,
віру й мову,
Про примарні й чарівні принади
Старої казкової Європи,
Де, нам, "рідним", стелють килимами,
як нікому не стелили зроду...
Дурні й злидні -
вмиєтесь сльозами
Плачу настраждалого народу...
Що, вже скоро, вигострить
сокиру,
Та зжене вас, блазнів,
за край світу,
І відтоді, в злагоді і мирі
стане жити Словом Заповіту...
Все минеться, відростуть тополі,
Ще й дуби козацькі є донині...
І не буде ні журби, ні болю,
От тоді і Слава Україні !!!
24. 08
© Copyright: Юрий Лисняк, 2023
Свидетельство о публикации №123082406401
Свидетельство о публикации №123082406401
Рецензии