Право - воно табуйоване

Право - воно табуйоване.
Питання тільки в ступені та рівні заборони.
А так, якщо ми про право, то ми про табу.
 Якщо право встановлюється через табу - то є КУЛЬТУРА; натомість зняття табу без права - є АНТИКУЛЬТУРА
Джерела зняття табу - мають значення: закони, звичаї, прецеденти, договір,  рішення суду, інші акти тощо.
Табу і право - є до певної міри синоніми.
ХТО ОПЕРУЄ МАЙСТЕРНІСТЮ ВСТАНОВЛЕННЯ ТАБУ - ТОЙ ВОЛОДІЄ ПРАВОМ. Хто знімає табу - той володіє СВОБОДОЮ. Тоді свобода і право - рівні. Свобода потрібні праву для того, аби зрівняти нерівних. Зрівняння - є табу для вільних. Хоча, вільні - є табуйовані для нерівних.
Усе, що звикли називати правом, має природу табу, бо вийшло із нього.
Постійно, щодня, ми знімаємо вуаль із тих чи інших поглядів на певні речі.
Вуаль і табу - рівні декораціям та на сцені життя, які ми прибираємо чи, навпаки, розставляємо на ті чи інші місця.
Табу і право настільки органічні, наскільки природньо припускати межу, обмеження, заборони та дозволи. Саме вони є інструментами до маркерів "за" і "проти".
Табу - це те, що слід дослідити, пізнати. Саме над цим працюють юристи та вчені
Залишається відкритим питання: хто не працює з табу, то вони знають про право що?
(с)