Як я страждав, кохана,
Там, у чужім краю.
Перетворило на рану
Сонце шкіру мою.
Я б не поїхав ніколи
В край той пекучий чужий,
Та закинула доля,
Ворожи - не ворожи.
Як я страждав, кохана,
Там, у краю чужім.
Холод знущався до рани
Над обличчям моїм.
Я би в житті не поїхав
В дикий зимовий край...
Вижив – у тому втіха.
І повернувся в рай
Рідного мого краю,
Там, де і літо, й зима
Звуться вітчизни раєм,
Там, де рани нема
Ні на холоднім обличчі,
Ні на гарячім лиці,
Там, де повернеш ти звичку –
Руку зігріти в руці...
Як я страждав, кохана, там, у чужiм краю
© Copyright: Миклош Форма, 2023
Свидетельство о публикации №123081805581
Свидетельство о публикации №123081805581
Рецензии