"Покуда путник пробирается сквозь ночь,
Он никому уже не сын, уже не дочь,
Он не себе, не тем, не этим, он -Ему,
Ему, и больше в целом мире никому".
Елена Касьян
Як засватана дівка - хоч сядь та плач,
Не до справ - увірвався терпець!
Де ж той лицар, рятунку знавець? -
Я в невдачах своїх - тільки споглядач?
Порятунком блукає у тернах Кай...
То ж вдивляйся у Неба серпневого вись...
І до Господа знову і знову барись,
І від кар, що попущені, не тікай!
І не мрій, дурненька, про святий вінець -
Хоч би плід який, а не пустоцвіт?
І тоді я видихну оцей світ
Та вдихну безсмертя насамкінець...
Вот и мы — путники в кромешной тьме, не знаем, что впереди, не ведаем, куда идем. Господь покажет ли дорогу! Увидим ли мы ее? Верим!
Спасибо за Вашу Поэзию!
С нежностью всегда, Наташа
Наталочко! Не бачимо, бо зашорені, бо очі нам замилює оточення, виховання, пропаганда, бо не знаємо справжньої історії ні країни, ні свого роду, бо вони завжди переписувалися до вимог власть імущих !!! От саме тому-то ті самі граблі аж із часів Ісуса - не відаємо, що творимо! Все нас залякують і наказують смиренно терпіти геть нетерпиме ! А якби хоча б перші дві Заповіді виконувалися - давно був би Рай на Землі! ЛИШЕ ДВІ!!! Навіть не ДЕСЯТЬ!!! А ми ж все свої тисячі законів придумуємо нерозумних - через те і страждання нелюдські! Та й в школі по підручнику я вчила, що будь-яка ДЕРЖАВА - то апарат насильства меншості над більшістю, що в той апарат саме і входять будь-де - в'язниці (тюрмы), суди, армія ( внутрішні війська для придушення власних народів!) А коли в'язниці когось перевиховали? А коли суди були справедливими, як суди Соломона? А коли армія не придушувала найдостойніших своїх громадян? От тому-то, дорогенька! З Любов'ю Маргарита
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.